Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Справа № 916/2586/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.12.2016у справі№ 916/2586/16Господарського судуОдеської областіза позовомОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Крокус"треті особи1. ОСОБА_5; 2. ОСОБА_6; 3. ОСОБА_7прозобов'язання вчинити певні діїза участю представників:

позивача: ОСОБА_8, договір від 04.06.2015;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-3: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2016 у справі №916/2586/16 (суддя - Зайцев Ю.О.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жеков В.І., судді - Пироговський В.Т., Богатир К.В.) рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2016 у справі №916/2586/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 21.06.2013 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Крокус" (протокол № 10) за участю ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та запрошеної особи ОСОБА_7, на яких було прийнято рішення, зокрема, включити ОСОБА_7 до складу учасників Товариства з часткою 12000,00 грн і в зв'язку з входом нового учасника та внесенням учасниками Товариства до статутного капіталу грошових сум у розмірах: ОСОБА_6 - 7988,00 грн, ОСОБА_4 - 8106,00 грн, ОСОБА_5 - 6000,00 грн, збільшено розмір статутного капіталу до 40000,00 грн. В зв'язку із входом нового учасника ОСОБА_7 та внесенням учасниками Товариства грошових сум, встановлено новий перерозподіл часток у статутному капіталі ТОВ "Крокус": ОСОБА_9 - 12000,00 грн (30%), ОСОБА_5 - 4000,00 грн (10%), ОСОБА_4 - 12000,00 грн (30%) та ОСОБА_7 - 12000,00 грн (30%); внесено зміни до Статуту ТОВ "Крокус", відповідно до вимог п.1.6 "Правил безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден" та доповнено розділ 6 п.6.3 Статуту, включивши фразу "надання послуг з безпечного утримання маломірних (малих) суден"; затверджено зміни до Статуту та вирішено обрати відповідальну особу ОСОБА_5 за проведення реєстрації змін у відповідності із чинним законодавством, з правом передачі повноважень третім особам щодо проведення реєстрації.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що 20.05.2015 йому стало відомо, що державним реєстратором здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Крокус", пов'язаних зі зміною статутного капіталу та зміною складу засновників (реєстраційний запис від 13.05.2015 №15561050013028035) про зміну статутного або складеного капіталу та зміну складу або інформації про засновників.

На думку ОСОБА_4, зазначену реєстраційну дію було здійснено на підставі незаконного рішення загальних зборів, яким ОСОБА_4 було виключено зі складу учасників Товариства, змінено розмір статутного капіталу та затверджено зміни до Статуту Товариства (протоколом від 08.05.2015 №10).

Крім того, уповноваженою особою ОСОБА_5 не було здійснено державної реєстрації змін до Статуту, на що його було зобов'язано вищезазначеним рішенням, оформленим протоколом від 21.06.2013 №10.

Як встановили суди попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 у справі №916/2369/15 (залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016), визнано недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача від 08.05.2015, оформлене протоколом №10, про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників ТОВ "Крокус".

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ЦК України, ГК України, Закону України "Про господарські товариства" та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення в порядку ст. 99, 101 ГПК України та скасовуючи рішення з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову, керуючись нормами ЦК України, ГК України, Закону України "Про господарські товариства" погодився з місцевим господарським судом, що рішенням загальних зборів учасників відповідача, оформленим протоколом від 21.06.2013 №10, було обрано відповідальну особу ОСОБА_5 за проведення реєстрації змін у відповідності із чинним законодавством, з правом передачі повноважень третім особам щодо проведення реєстрації, однак зазначених дій щодо реєстрації змін до Статуту ТОВ "Крокус" ОСОБА_5 не було здійснено.

Водночас, суд врахувавши та дослідивши всі матеріали справи в сукупності, дійшов висновку про те, що документи в справі свідчать, що права позивача на момент звернення його до суду з даним позовом порушені не були, проте судом першої інстанції не досліджено, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту своїх інтересів, відновленню прав позивача.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до ст. 143 ЦК України (в редакції від 16.05.2013), установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.

Статтею 7 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 18.04.2013) встановлено, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін (ст. 89 ЦК України (в редакції від 16.05.2013).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Апеляційний господарський суд встановив, що рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Крокус", яке оформлене протоколом від 25.09.2013 №10/2, скасовано протокол загальних зборів учасників ТОВ "Крокус" від 21.06.2013 №10.

Водночас, як вірно досліджено судом апеляційної інстанції, матеріали справи свідчать, що на момент звернення до суду з даним позовом, учасник ТОВ "Крокус" ОСОБА_4 володіє часткою у статутному капіталі товариства 70 %, що свідчить про відсутність, на даний час, підстав вважати порушеними відповідачем права та інтереси позивача.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення судом ст. 101 ГПК України в частині посилання на протокол від 25.09.2013 №10/2, колегія суддів вважає помилковим, оскільки матеріали справи містять копію зазначеного документа, який наданий представником ОСОБА_6, яка залучена судом до участі у справі в якості третьої особи на стадії апеляційного перегляду справи, а тому вказана особа не була позбавлена права долучати до матеріалів справи документи не обґрунтовуючи при цьому неможливість їх подання суду першої інстанції.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що інші доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі №916/2586/16 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР